Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Алло, братаны! Неожиданно для себя, я оказался в центре событий на корпоративе 8 марта. И значит, пора рассказать вам свою эпичную историю, которая произошла в этот день. Подготовьтесь, будет о чем поговорить!
Начнем, пожалуй, с самого начала. Как-то раз я прогуливался по знаменитому району, в котором на каждом углу можно было найти закладки на любой вкус. И тут мне на глаза попался мой старый знакомый, который торговал синтетическим каннабиноидом.
"Привет, бро! Че, купить?"– спросил он, кивая в сторону своей сумочки с бахами. Я не стал долго думать и решил взять пару пакетиков. Короче, мне очень хотелось отжигать на корпоративе.
8 марта настало, и весь коллектив поднялся на ноги, чтобы отправиться на праздничное мероприятие. А я, в свою очередь, прячу свои закладки в карман, чтобы никто не догадался о моей маленькой хитрости.
Мы заселились в красивый особняк, где и проходил этот офигенный корпоратив. Музыка гремела из каждой комнаты, а запах алкоголя уже начинал заполнять всю обстановку. Я начал бахаться с друзьями, разводить руками, словно дикий гердос. Народ уже раскумаривался и весело шлепал друг друга по плечу.
"Эй, мажор! А ты зачем такой грустный? Давай, братишка, отжигай!"– крикнул кто-то из окружающих. И я не стал отказываться от этого предложения, потому что в такой атмосфере невозможно было устоять.
Мы веселились до утра, перекидывались шутками и забывали обо всем на свете. Ах, какие восторженные взгляды, широкие улыбки и дружеские объятия стали частью этого вечера. Более сумасшедшего праздника я не испытывал!
Но, как говорится, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Мы пошли на выход, не оставив ни одной комнаты без нашего шлепанья и криков. Отжиг продолжался на улице: мы просто шли и смеялись, несколько раз наталкиваясь друг на друга.
Но в какой-то момент я осознал, что не совсем понимаю, где именно мы находимся. Заблудившись в незнакомом районе, я вскоре понял, что никто из нас не помнит, как вернуться домой. Было темно, и ни одной живой души вокруг.
"Опа, братухи, давайте попробуем догнаться до метро! Вот только не знаю, какое это метро?"– сказал я, чувствуя себя немного виноватым в текущей ситуации. Но ничего, мы же не сдачи!
Несмотря на путаницу, мы шлендрировали по улицам, пытаясь найти хоть какую-то подсказку. И вот, спустя пару часов, нам наконец-то повезло! Мы обнаружили метро, и это было настоящее спасение.
Когда я пришел домой, я полностью понял, что этот корпоратив был нашей наркоманской эпопеей, и продолжая вспоминать это, я понимаю, что никогда не забуду этот незабываемый день. Он стал частью моей жизни, моей истории.
Так что, дорогие мои, если вы хотите отжигать на корпоративе, не забывайте брать с собой закладки, да не простые, а синтетический каннабиноид для полного освобождения души. Главное – не забудьте догнаться домой, чтобы раскумариться в своей кроватке, восстанавливаясь после такого мощного баха!
